Усе по колу.

Висновок прокурора Львівської області.

                                      

                                      

                                     

Станом на сьогоднішній день судове рішення, яке набрало законної сили, не виконано. Більше того, є спроби у спосіб подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, скасувати дане рішення. Львівський апеляційний адміністративний суду цьому сприяє. З цього приводу було звернення до Служби Безпеки України  щодо завідомо неправосудного судового рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження.

                                     

               Наше звернення до СБ України  було нею направлено до Львівської обласної прокуратури. Ось відповідь. Але постає питання щодо виконання судового рішення від 09 листопада 2012 року і яке у відповідності до абзацу три листа Львівської обласної прокуратури теж підлягає обов"язковому виконанню.

Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

 

Повідомлення направлено до Служби безпеки України рекомендованим поштовим відправленням.

Завідомо неправосудне судове рішення: яке воно?!

 

 Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 09.11.2012 року у адміністаривній справі №2а-1312/392/12  за позовом КАЛЮЖНОЇ О.В. до директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради ПАВЛЮК Н.А. про скасування рішення та визнання права особи адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Як ми бачимо із копії судового рішення, що було надано судом третій стороні, постанова суду першої інстанції сторонами у адміністаривному процесі не оскаржувалася і у наслідку чого набрала законної сили. Отже, дана постанова обов'язкова до виконання на території України.

Дане судове рішення було надано третій особі і оформлено у відповідності до інструкції. Але тут, не жданно - не гадано з"явився Військово-медичний клінічний центр Західного регіону та подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, яка вже набрала законної сили. Дивує те, що "фахівці" юридичної служби Військово-медичного клінічного центру Західного регіону навіть не порахували за необхідне ознайомитися з матеріалами справи : це так вони впевнені у позитивному вирішенні питання у Львівському апеляційному адміністративному суді. Хто зна??!!!

 

Більше того, юридична служба цієї військової установи ще і клопоче уапеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, яка набрала законної сили. Ось тут наші читачі вже точно знаходяться на порозі "нового юридичного відкриття" - ЦЕ ПЕРЕГЛЯД ПОСТАНОВИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ЯКА НАБРАЛА ЗАКОННОЇ СИЛИ, В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ. Автор цих слів має думку про те, що касаційна інстанціяу удміністративному судочинстві буде "дуже ревнувати" з цього приводу, адже перегляд судового рішення, яке набрало законної сили можливе лише за правилами

 глави 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

           Але дивує інше?! Військово-медичний центр Західного регіону знавпро існування такого судового рішення, яке набрало законної сили. Подаючи апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, яка набрала законної сили, фахівці юридичної служби не могли не знати, що своїми діями вони вчиняють злочин, передбачений ч.1 та ч.2 ст.382 Кримінального кодексу України. Більше того, про намір таких дій дана військово установа інформує заявника, тобто КАЛЮЖНУ О.В., чим підтвержують намір невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

            Також є цікавою позиція Львівського апеляційного адміністративного суду з приводу клопотання Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, яка вже набрала законної сили. За наслідками такого клопотання колегія суддів ухвалою від 07 березня 2013 року поновила термін на "оскарження постанови суду першої інстанції, яка набрала законної сили, у апеляційному порядку"!!! Повний маразм. Це повністю суперечить вимогам ст.185 КАС України. Але колегія суду не моглане не помітити і те, що на аркушах сторінок із 150 по 155 матеріалів справи містяться відомості, які свідчать про те, що постанова Личаківського районного суду міста Львова набрала законної сили, а відтак, підлягає перегляду у порядку глави 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, ми можемо стверджувати про те, що ухвала Львіського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2013 року (провадження №1288/13) у адміністративній справі №2а-1312/392/12, яка постановлена колегією суддів у складі: Головуючий - суддя БОЛЬШАКОВА О.О., суддів - МАКАРИКА В.Я. та ГЛУШКО І.В., про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Личаківського районного суду від 09.11.2012 року є завідомо неправосудною.

            Ми нагадуємо нашим читачам, що ст. 375 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Також, у даному випадку, з огляду на ч.3 ст.382 Кримінального кодексу України можливо розглядати питання призначення покарання у відповідності до розділів 6 та 7 Кримінального кодексу України.

Рішення суду??! Ну тай що!!!

Виявляється, що постанову суду першої інстанції, яка набрала законної сили можна оскаржувати у апеляційному порядку. У такому випадку ми на порозі юридичного відкриття!!!

 Щоб якимось чином затягнути виконання рішення суду, юридична служба цієї військової установи вирішила подати апеляційну скаргу  на постанову суду першої інстанції, яке вже набрало законної сили.

 Звернення було отримано уповноваженою особою Військово-медичного клінічного центру Західного регіону 26.12.2012 року.

А ось відповідь! Це повідомлення заслуговує окремої уваги.

Так, за змістом ч.1 ст.382  КК України умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, або перешкоджанню її виконанню карається штрафом або позбавленням волі на строк до трьох років. А за змістом ч.2 ст.382 КК України ті самі дії, вчинені службовою особою, теж караються штрафом, або позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права  обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ще дивним є і те, що працівники юридичного підрозділу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону своїм незнанням та некомпетентністю підводить до кримінальної відповідальності військовика, який тимчасово виконує обов'язки керівника цієї військової установи. Адже, це повідомлення є спосіб ухилення службової особи від виконання постанови суду, яка набрала законної сили.

Для більш переконливого розуміння ситуації нашими читачами, ми демонструємо своїм читачам конверт з поштовими реквізитами відправника, у якому надійшла відмова у виконанні судового рішення.

Генеральному прокуророві України.

        Це є офіційне повідомлення про скоєння  посадовими і службовими особами органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної влади кримінального правопорушення передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 382 Кримінального кодексу України. 

Подання Військово-медичним клінічним центром Західного регіону у адміністративній справі №2а-1312/392/12 апеляційної скарги на постанову Личаківського районного суду міста Львова є спосіб умисного ухилення службової особи від виконання постанови суду, яка набрала законної сили, що у відповідності до ч.1 ст. 382 є дією кримінально караною.

 Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, для прикладу, службові особи Львівської міської ради, у відповідності до ч.2 ст. 382 є теж кримінально карані, оскільки судове рішення не виконується у спосіб бездіяльності.

Повідомлення Генеральному Прокуророві про скоєння кримінального правопорушення направлено рекомендованим поштовим відправленням.

Міграція грошових знаків відбулася! ... І що тепер?!

  .... продовження!!!

Частиною 1 ст.185 КАС України визначено коло осіб, які мають право оскарже-ння в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції. Зокрема, це сторони та інші особи, які брали у часть у адміністративній справі. Також правом на оскарження в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції наділяються особи, які не брали участі у справи за умови, якщо суд першої інстанції вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

                  Склад осіб, які беруть участь у адміністративній справі визначається ч.1 ст.47 КАС України, зокрема, це сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У відповідності до ч.1 ст.50 КАС України сторонами у адміністративному процесі є позивач і відповідач, а ст. 53 КАС України дає визначення  третіх сторін у адміністративному процесі та порядок їх вступу у адміністративну справу. Також, ч.1 ст.62 КАС України дає визначення колу осіб, які в адміністративному процесі беруть участь як інші учасники адміністра-тивного процесу.

 

З матеріалів адміністративної справи №2а-1312/392/12 вбачається наступне. Сторонами у адміністративній справі є:  позивач - КАЛЮЖНА Оксана Віталіївна та відповідач – директор Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради ПАВЛЮК Н.А., а також третя сторона – ПРОКОПІВ В.Д..   
Отже,   Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у адміністративній справі №2а-1312/392/12 не є стороною, а  відтак,  у відповідності до  ст.185 КАС  України немає права оскарження в апеляцій-ному порядку постанови Личаківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2012 року про задоволення адміністративного позову.

 

                 Більше того, постановою від 09 листопада 2012 року у адміністративній справі №2-а/1312392/12 Личаківський районний суд міста Львова «… постановив:

                1.Адміністративний позов задовольнити.

                2.Визнати дії громадської комісії з житлових питань Виконавчого комітету Львівської міської ради та директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині не включення Калюжної Оксани Віталіївни у список для першочергового надання житла як одинокій матері неправомірними.

               3.Визнати наказ директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №143 від 31 березня 2010 року в частині відмови включити Калюжну Оксану Віталіївну  у список осіб для першочергового надання житла як одинокій матері неправомірним і скасувати його в даній частині з моменту прийняття.

               4.Визнати право Калюжної Оксани Віталіївни на зарахування її сім’ї  в складі дві особи, а саме Калюжної Оксани Віталіївни та сина Калюжного Бориса Олексійовича, 05 червня 1999 року народження, на квартирний облік при виконавчому комітеті Львівської міської ради на пільгових умова як одинокої матері, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину зі збереженням черговості за попереднім місцем проживання.

               5.Зобов’язати громадську комісію з житлових питань Виконавчого комітету Львівської міської ради та Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради усунути порушення прав позивача Калюжної Оксани Віталіївни шляхом прийняття за її зверненням від 17 грудня 2009 року обґрунтованого рішення у відповідності до вимог статей 39 та 45 ЖК України. ….». Як вбачається із тексту результативної частини постанови Личаківського районного суду міста Львова від  09.11.2012 року  у даному судовому рішенні суд жодним чином не вирішує  права, свободи, інтереси чи обов’язки Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, що свідчить про те, що у відповідності до ч.1 ст.185 КАС України Військово-медичний клінічний центр Західного регіону немає права на оскарження в апеляційному порядку даного судового рішення у якості особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Окремо слід зазначити і наступне. Дослідження положень статті 185 КАС України дає змогу дійти висновку про те, що апеляційна скарга  у адміністративному процесі може бути подана на всі постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Як вбачається із метеріалів  адміністративної справи №2-а/1312392/12 постанова Личаківського районного суду міста Львова від  09.11.2012 року про задоволення адміністративного позову набрала занонної сили. Про це свідчать документи, які вказують про отримання судового рішення сторонами та маються у матеріалах справи, а саме:

--повідомлення про вручення поштового відправлення №7900034156278  відповідачу по справі, (а.с.151);

--повідомлення про  вручення  поштового  відправлення  №7901703657446 позивачу по справі , (а.с.152);

--заява третьої сторони від 05.12.2012 року про отримання  нею 18.12.2012 року постанови як третьою стороною у справі,(а.с.154).  Отже, Личаківський районний суд міста Львова направив  постанову від  09.12.2012  року  про  задоволення  позову  у адміністративній  справі №2-а/1312392/12 всім сторонам, що брали участь у адміністративній справі, а відтак, дане судове рішення набрало законної сили та підлягає виконанню на всій території  України і  знаходиться у стадії виконання з 25 грудня 2012 року.